Последний визит: 2024-03-16 20:07:29
Сейчас не в сети

ҐОМБАЙТЕ ТУЙ

Новые комментарии

Доброго дня! Це м!й Тато. Помер 21.02.1998р. Вс1 рукописи В1н зав1щав 1вану Хланта (Ужгород)
Написал(а): Garastey
2023-09-22 | Произведения
Запись: ГАРАСТЕЙ ІВАН ІВАНОВИЧ (Іван Буштинськый)
Сильное произведение.
Написал(а): bortnik
2021-06-01 | Произведения
Запись: НА ПРАВДУ ХОЧУ ВАМ КАЗАТИ
чітко коротко гарно
Написал(а): vladvolochun
2021-05-05 | Произведения
Запись: ХРИСТОС ВОСКРЕС — ВОИСТИННО ВОСКРЕС


Avtor Adsens
Индексация сайта

ВУЧАРСТВО ОДНА ИЗ НАЙДРЕВНІШЫХ ПРОФЕСІЙ НА ПОДКАРПАТЮ (очерк)

Вучарьство – одна из найдревнішых професій у Карпатах: якый мают живот подкарпатські вучарі, "хранителі" отар.
Як мы заєме, из мая по сектембер у Карпатах вувчарі гаткуют на полонинах отары. Усьо, що изязане из сим дійством - уд проводу, випасаня, приготовленія сыру , вурды, брынзы, аж до убертаня на постуй, - базуєся на много віковуй культурі і традиціях нашых предков, яка подеколи передавалася и передаєся из рода в род.
Каждьый гуд српавляєся сято на чисть проводув овиць на полонину. Сятковати у сись динь – традиція великоє діло. "Мішаня" проводится до типирь, коли у каждьому селови злучаєся поголовья у одну велику отару овиць і куз. Обы прогодовати оту всью шириґлю, гія пудныйматися высоко у горы, бо у долинах того пашиня ни устачає.
Вучарьство – одна из найдревнішых профисій у Карпатах. Вучарями гонні были боти люде, які моли жити межи собов у злагоді, из великов фізичеськов силов, сильні и здорові, и йсе было гарантійов того, що они бізовані осилити оту тяжку роботу та щей далеко од домувства, и од цивілізації. Заробуток вучарі мали як харчами так и грушми. А старші попри сього ище каждьый місяць получали пару ґумійовых чіжем, и могли из общов отаров злучати и свою домашню худобу.
Карпатські вучарі на протяженії усього літа пасут овиць высоко у горах на полонинах, які розміщині на высоті од 1600 м над уровньом моря пораз и май гурі. До деякых полонин протяженіє на дисяткы кілометрув, и перегон годен заняти суткы, ато й бульше. На паши вучарі перебывают до кунця сектембра місяця, жиют у так званых колибах-вучарниках, де и роблят заголом вучый сыр и брынзу. Ото живот не из легкых. Приказут що ипный вучарь має знати кажьдю вуцю по имени, а чіньґітьовы на вуцьках помагают вучарям найти їх у тумані, ай ищей удганяют усяку нечисть.
Попри того мают добрых псу, без них у полонині аж нияк, бо спасают од сіроманцю (вовцю) а подеколи гонні удогнати и медвидя. За білый динь поводырі-вучарі намотуют пуд три, а може й бульше дисяткув кіломийтрув полонинами. Ни говорячи уже про кажьдьоденноє ручноє трьохразовоє доїня стада, перше из якых зачинаєся ище до днины.
Робоча днина вучарю зачинатся из 3х часу рана. Свіжоздоєноє молоко пруціжуют – пак из нього чинят сыр тай вурду. Процес доїня занимає 1,5-2 часы. Кожьдя стрыжка молока дає ни так уж и много – уд 250-350 граму за один раз. Доїня проходит трычи на динь.
Брынза тай вурда. Удрізняются не лиш цвітом, запахом и смаком. А ищей самов структуров и технолоґійов приготовленія. Свіже вуче молоко зливают у великі чаны и додают закваску – так звану кляґу. Исе спеціательний фермент, якый зараніє заготовляют из жулудка молодого ягняти-ци козяти молочници, Пак ото всьо причастя варят у чанах потихы помішуючи. Изобраный сыр – великі головкы в основному важат порядка од 10до15 кіл кажьдя. Пак їх пудвішуют на спеціательні страпакы обы стікали.
Як чинят вурду: жентицю (сыроватку), яка ся устає у чані, выливают у величезный котел и кладут на невелику ватру. Так ся нарожує єден из самых фіномных делікатесув сырный продукт – вурда, другый сыр. "муй любимый" тай думаю не лиш муй.
На чисть уберненя вучарю из полонины у нашум крайи проводят ся фестивалі, такі як "Гуцульська брынза" у Рахові. Тай не лиш, почти у кажьдьому селови Верховины и Мараморощины обычаї одны и оты самі, що передалися нам од нашых предков русинов. Я маю велику чисть од того, що муй дідо по маминуй лінії быв потомственным вучарьом, и я час од часу коли маю слободну днину стараюся ити на вучарникы, благо що они пораз мают стоянкы, ни далеко, у пару часах їзды, обы насладитися не лишинь Господньов природов нашых необьятных, ниповторных полонин, ай понаблюдати за самым процесом сыроваренія, но тай упити по дийці доброї домашньої палинкы (як без ниї), и закусити свіжинькым дарабчиком вучого сыру, ай кусочком файно убуженої солонины, а пак тогды прикласти ся пофриштиковати на природі, ріпляным токаном из брынзов приправлену шварками... Поприказовати из вучарями, бо вто великі люде! Ми ся видит май бульшого ми и нигія, бо лишинь туй, далеко уд цивілізації, у полонині чилядник може познати оту ниповториму небесну благодать нашої сріберної материнської земли.

Опубликовано: 2019-05-10 12:29:51
Количество просмотров: 83
Комментировать публикации могут только зарегистрированные пользователи. Регистрация / Вход

Комментарии