ТАМ ЗА ГОРАМИ

Там за горами в зворах.
Долины і горбы,
Де потучкы як росы,
Што цяпкают с травы.

Біжит водичка чиста.
Льопоче - дзюрконит,
І рыбка там ся плеще,
Хвостами фырконит.

Блистит із пуд каміня.
У броді,й на плесах,
І дичины туй повно,
В зеленых сих хащах.

Стоят смерекы давні.
Гий катуне в строю,
Боронят любку свою,
Говерлу вікову.

Вітры студині свищут.
Зима віхлом мете,
Ярь ізбуджає співом,
І живот роздає.

Всьо зелиніє рясно.
І плодится кругом,
Манит ня край сріберный,
Дем бігав дітваком.

Дем із ранинька босым,
По нивах - по полях,
Купав им ся у росах.
В далекых тых годах.

Забыти ни забуду!
На серци в ня рубиць,
Бо всьому што я знаю.
Навчив ня муй отиць.

Любити зимлю свою.
Свуй материнськый край.
Духнович наш Будитель,
Русинія нам рай.

Русину всьо ся дало.
На сюй зимли сятуй,
Ни дайме вбы пропало,
Вутцювське наше туй.

Обы нас ни душила,
Агонія чужа,
Навхтема вон кіряйме,
Туды выдкы пришла.

Комментировать публикации могут только зарегистрированные пользователи. Регистрация / Вход